Історія дитячого туризму в Україні
Формування дитячого туризму в Україні нараховує декілька етапів:
1) зародження дитячого туризму (період Російської та АвстроУгорської імперій, ХІХ – початок ХХ ст.);
2) розвиток дитячого туризму й рекреації в радянський період (20-ті ? 90-ті роки ХХ ст.);
3) розвиток дитячого туризму у часи незалежної України (з 1991 р. й до сьогодні).
Витоки дитячого туризму відносяться до кінця ХVII ст. й пов'язані зі становленням системи освіти. На першому етапі дитячий туризм зароджується як комплекс заходів із метою наочного пояснення явищ природи. Вперше значення принципу наочності в системі навчання відображено у «Статуті народних училищ» (1786 р.) і «Шкільному статуті» 1804 р.). Уже на початку ХІХ ст. сформувалися евні теоретико-методологічні засади розвитку туризму та екскурсій серед учнівської молоді. Це пізнавальні екскурсії, основною метою яких було поглиблення та споглядання теоретичних аспектів вивчення географії в школі. На початку 60-х років XIX ст. окремі вчителі-ентузіасти організовують дальні прогулянки. Їх основою є природничо-наукові екскурсії. У кінці XIX ст. серед учнівської молоді складаються два види подорожей та екскурсій. Метою першого виду є вивчення географії, геології, ботаніки та інших природничих наук. Другий вид – це дальні учбові подорожі для ознайомлення з культурними та історичними пам'ятками. Міністерство освіти сприяло розвитку шкільних освітніх екскурсій виданням спеціальних нормативних документів. Зокрема, в 1889 р. вийшов циркуляр із вказівкою, що доцільно звернути особливу увагу на прогулянки, якими слід користуватися географам, історикам, біологам тощо . У 1900 р. наступний циркуляр відміняв літні канікулярні роботи й рекомендував освітні прогулянки та подорожі. Ці вказівки поклали початок літній оздоровчій роботі з учнями. Таким чином подорожі й екскурсії для учнів стають одним з елементів навчання, вживаних педагогами комерційних і реальних училищ, вищих учбових закладів. Школа стає центром розвитку екскурсійного туризму. У 1905 р. виникли перші пільги в наданні туристичних послуг для учнівської молоді . На другому етапі одним із найактивніших ентузіастів розвитку дитячого туризму був Р. Р. Лейнцигер. Він організовував екскурсії, проводив активну рекламну кампанію, розробляв пропозиції для співпраці між екскурсійними організаціями та органами державної влади. Збагачується тематика екскурсій, простежується зв'язок із шкільними предметами. Подорожі вже розрізняються за тривалістю (місцеві одно-дводенні й дальні тривалі), виділяється літній період як чинник сезонності, розширюється географія поїздок (від північних регіонів Криму та Кавказу й від Уралу до країн Європи). Увага приділяється екскурсійним поїздкам і масовій роботі з дітьми влітку. Оздоровлення школярів проводиться в літніх таборах. У середині 1930-х років розширюється туристсько-екскурсійна база. У 1936 р. вся туристсько-екскурсійна робота переходить у підпорядкування профспілок із створенням Центрального туристсько-екскурсійного управління (ЦТЕУ). Починається впорядкування структури туристських організацій. У 1939 р. самодіяльні походи були визнані видом туризму. У 1940 р. вводяться інструкторські звання по видах самодіяльного туризму ? пішохідному, лижному, водному, велосипедному, авто- й мототуризму . У 1945 р. приймається рішення про відновлення діяльності туристсько-екскурсійних управлінь. Із 1946 р. ЦТЕУ приступає до будівництва нових туристських об'єктів, створення екскурсійних установ, організації подорожей. Для стимулювання розвитку дитячого туризму в 1954 р. фундирувався значок «Юний турист» для піонерів 5–7 класів. У 1954 р. на озері Тургояк відбувся Перший зліт туристів-школярів. Саме цей зліт об'єднав роз'єднані самодіяльні походи в постійні експедиції школярів [3]. У 1958 р. створюється Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник». У 1959 р. в Києві та інших містах України відкриваються його перші місцеві відділення. Основним завданням «Супутника» стало розширення міжнародних зв'язків й створення міжнародних таборів відпочинку. До кінця 1960-х років у дитячому й юнацькому туризмі виділилися такі основні види діяльності: молодіжні й дитячі табори відпочинку, походи та краєзнавчі експедиції. Саме у цей час розширюється географія дитячого туризму. Одночасно була закладена основа для розвитку міжнародного молодіжного туризму. В 1970 р. відбувається реорганізація структури дитячого туризму: республіканські, краєві й обласні дитячі станції об'єднуються в Центральну дитячу екскурсійно-туристську станцію (ЦДЕТС) і підпорядковуються Міністерству освіти. На місцях дитячі станції (ДЕТС) продовжують співробітничати й координувати туристську роботу Палаців і Будинків піонерів, Станцій юних туристів, спортивних секцій. У 1971 р. приймається ухвала про Всесоюзний похід піонерів і комсомольців по місцях революційної, бойової та трудової слави СРСР. Організатором екскурсійних поїздок школярів виступає БММТ «Супутник». Основою подорожей стають маршрути бойової й трудової слави, відвідини музеїв і театрів, огляд визначних пам'яток, знайомство з досягненнями народного господарства країни. До 1984 р. «Супутник» співробітничає з 88 країнами світу. За кордон по лінії молодіжних обмінів виїжджало 670 тис. учнів. Отримують розвиток спеціальні рейси «Поїздів Дружби» до Угорщини та Чехословаччини . На третьому етапі під час здобуття Україною незалежності й здійснення економічних реформ, державна підтримка установ і заходів туристичної сфери була зведена до мінімальних меж. Сьогодні досить популярним залишається відпочинок дітей у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях, на Закарпатті й Полтавщині. З метою організації дитячого туризму, стимулювання теоретико-методологічної роботи та узагальнення набутого досвіду в багатьох областях України при місцевих державних адміністраціях створено спеціалізовані центри розвитку дитячоюнацького туризму. Наприклад, у Чернівецькій області одним із найуспішніших центрів такого профілю є Глибоцький центр дитячо-юнацького молодіжного туризму та екскурсій. На Волині є багато оздоровчих таборів. Одним із таких є дитячий позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Ровесник», який був заснований у 1983 р., площа якого займає 4,91 га. Поступово згуртовуючись, діти розвивають культуру держави, виражаючи її у прислів`ях, віршах, речівках, девізах, піснях, легендах, казках і малюнках. Вони безупинно творять, дбають про фізичне здоров`я, збагачують свої духовні скарби, вчаться робити добрі вчинки, цінувати чесність, благородство, відповідальність
